Рік: 2025 Актори: Елла Пернелл, Волтон Гогінс, Кайл Маклаклен, Джастін Терру, та інші Шоураннер: Джонатан Нолан Студія: Amazon Prime Жанр: фантастика, бойовик, драма, комедія Наша оцінка: 8.5/10
Ну що ж, фінал другого сезону я подивився, і мені є що сказати. Попри тонни фан-сервісу, який тут чомусь працює лише в плюс серіалу, попри інколи комедійний тон, історія стала куди похмурішою, куди особистішою. Тепер для кожного персонажа це не просто шлях із точки А в точку Б — тепер це шлях душевний. Тепер вони приймають складні рішення, живуть із помилками, які наробили раніше, і намагаються їх не повторювати. Хтось знаходить надію, а хтось її втрачає. Все як має бути у постапокаліптичному світі.
Другий сезон концентрує увагу навколо Нью-Вегаса та основних героїв, які переживають певні метаморфози й, у принципі, не стоять на місці в плані розвитку. Тепер Максимус готовий навіть зрадити власним принципам, якщо вважає це правильним. Люсі втрачає саму себе, вбиває людей і вже не знає, хто вона. А Гуль настільки захоплюється ідеєю знайти родину, настільки заривається у минуле і свою головну помилку, що втрачає пильність і підводить тих людей, які вже поруч із ним. І це все надає другому сезону більшої драматичної ваги та цінності, які люблять глядачі у подібних шоу.
Aaron Moten
Також другий сезон більше занурюється не тільки у лор всесвіту — сезон більше досліджує передісторію, грамотно грається політичними темами, темою війни як інструменту пропаганди та тотального контролю за допомогою технологій. Він досліджує також людську природу, пірнаючи у нетрі людського єства, яке завжди одне й те ж: що б не сталося, що б ми вже не пережили — нам усе одно мало. Ми все одно знайдемо спосіб зробити ще гірше. Таким чином серіал, як і гра, приходить до висновку: війна циклічна. Бо ми — циклічні. У своїх виборах, бажаннях, амбіціях. Завжди на одну добру людину знайдеться десять ідіотів, які захочуть захопити дім цієї доброї людини просто тому, що так хочуть, бо так вважають правильним. Нічого не нагадує?
Шоу інколи спеціально розмиває кордони. Таке відчуття, що тепер усі персонажі у чомусь винні. Кожен приймає якесь неправильне рішення. Арка Гуля, Купера Говарда, знову стає найсильнішою. Тепер вона приводить до того, що саме він стає наслідком і причиною початку кінця світу. Не напряму. Купер хотів допомогти і думав, що, обираючи сторону, він обирає сторону добра. Але сам того не усвідомлюючи, він обрав сторону Анклава, віддавши холодний синтез. І ти дивишся це під неймовірну музичну тему (БОЖЕВІЛЬНИЙ ВИБІР МУЗИКИ НА ЦЕЙ МОМЕНТ), хапаєшся за голову і розумієш, що тепер знаєш, хто є істинною причиною цього, але водночас розумієш, що Купер хотів навпаки — унеможливити кінець світу. Непогано творці вміють загнати глядача у глухий кут сумнівів і внутрішніх суперечок, правда?
Не дивлячись на більш серйозні теми та похмуріший тон, шоу все одно не втратило свого стилю з ігор чи першого сезону. Воно таке ж динамічне, з шикарним чорним гумором, неймовірно яскравими перестрілками та екшеном. Все це класно між собою балансує, роблячи кожен годинний епізод майже рівним один одному. Також все ще прогресують детективні навички серіалу. У плані тримання інтриги й розплутування клубків, які сценаристи залишили глядачам, майже всі нитки розплели до фіналу сезону, залишивши ще купу нових.
Акторські роботи неймовірні, як і в першому сезоні. Волтон Гогінс шикарний і як Гуль, який прожив у цьому світі вже 200 років, несучи величезний тягар провини і безрезультатно шукаючи родину, і як кіно-зірка Купер Говард, якого втягнули у політичні ігри на самому початку всього. Елла Пернелл додає і додає саме у драматичному плані, що мене особисто дуже радує. Аарон Мотен, який втілив Максимуса, теж помітно виріс — його герой відчувається глибшим як завдяки сценарію, так і завдяки роботі самого актора. Кайл Маклаклен шикарний, як завжди. Поява Маколея Калкіна була приємним сюрпризом. Ну а від Джастіна Терру я у захваті. Він завжди, де б не був, краде всю увагу. Маестро. Харизматичний, професійний і неймовірно притягує до себе.
Технічно Фолаут усе ще тримає високу планку. Можливо, інколи графіка виглядає як графіка, але на загальному сприйнятті це ніяк не позначається. Операторська робота, декорації, костюми, постановка екшену — все виглядає мега круто, і особисто я усім цим насолоджувався не менше, ніж міцним багатошаровим сюжетом і його підтекстами. Залишається тільки подякувати людям, відповідальним за це, за те, що вони тримають планку.
З грою, особисто для мене, тут достатньо багато спільного. Іноді фан-сервіс аж випирає, настільки його тут багато, тому невдоволенням деяких західних фанатів оригіналу я здивований. Я, можливо, і не фанат ігор, але колись їх любив, і для мене тут усе працює ідеально. Усього вистачає. Хоч, відкрию вам таємницю, мені завжди все одно на канон, якщо продукт цікавий і хороший. Тоді будь-які фантазії творців, які не мають нічого спільного з грою чи книгою, сприймаються мною нормально.
Ella Purnell
Як підсумок, другий сезон, можливо, менш динамічний, але він глибший сценарно. Персонажі ростуть, проходять через нові помилки, роблять їх поступово, виправляють, не стоять на місці — і це головне для такої історії. Творці вдало грають з очікуваннями і видають потужні меседжі про циклічність війни та людську природу. Це сильно. Мені сподобалось.
